Вчера получили приглашение на день рождения - ровно один год исполняется маленькой Верочке.Мама с папой счастливы:и уже лепечет первые слова,и ходит уже,и любовь бабушек- дедушек получает неизмеримую...
Ну как тут не пойти?Решено-идем поздравлять!
В воскресенье утром иду с дочерью на вещевой рынок за подарком именин-
нице. Людей - видимо-не видимо!Торговля идет бойко.
Подходим к одному прилавку, к другому.Чтобы этакое выбрать?Рассматриваем, совещаемся,переговариваемся с дочерью.Звонит телефон, и дочь отвлекается на разговор.
Подарок куплен,можно и уходить.Дочь протягивает руку в карман, а телефона там уже и нет.Как?Почему?Почему именно я?Кто это сделал?
Вокруг собирается толпа сочувствующих.Кто-то из продавцов вспомнил,что минут пять назад мимо прошла девушка,похожая на цыганку,в белой курточке,длинные черные волосы,длинная юбка.Больше никакой информации. Что делать?-извечный вопрос.
У дочери глаза на мокром месте.Жаль новый телефон,купленный несколько дней назад.Смотрит мне в глаза с надеждой и ожиданием.
Растерянность длилась несколько минут,я прихожу в себя -а ведь я знаю, что делать, я научена!
Говорю дочери:
- Ты идешь в эту сторону, а я пойду в противоположную.Встречаемся здесь через такое-то время.
Толпа еще увеличилась,все с интересом наблюдают за нами.
- Мама,а кого искать-то?- в глазах дочери недоумение.
- Как кого? Цыганку!
Мы расходимся в разные стороны.
Я иду и мысленно молюсь:
- Господи,покажи мне воришку, ведь вся информация есть только у Тебя! Ты все знаешь и все можешь.Научи!
Людской поток двигается впереди и сзади меня, видно только затылок четвертого человека и больше ничего.Выхожу в центр рыночной площади и оглядываюсь по сторонам.И, о , чудо!Лиц людей не видно,так как они они стоят спиной ко мне,но вижу движение чьей-то руки в белой курточке в чужой карман.Делаю два шага в этом направлении и решительно хватаю эту руку.
Девушка поворачивается ко мне.Лицо испуганного насмерть человека.
Да ведь это цыганка!Вот только капюшон куртки одела на голову- и ее уже не отличишь от других.Сама худая-худая,ручки как спички и в глазах плещется страх.
- Отдай мне то, что ты сейчас у меня забрала,- твердо говорю я ей.
- Тише,тише!Только тише!-ловким невидимым движением фокусника она выкидывает мобильный телефон из своего рукава.-Твое?
Пока я разглядываю телефон,цыганка растворяется в толпе.Я растерянно оглядываюсь по сторонам в поисках ее и не нахожу.Схватив телефон,бегом спешу к дочери.
Она уже ждет меня Глаза красные, заплаканные.Я молча достаю телефон и отдаю ей.Толпа изумленно ахает.
-О! А как ты нашла?- спрашивает дочь,теперь уже плача от счастья.
А я и объяснить-то не могу.Нашла и все!Счастливые,идем домой.
Спасибо за чудо,Господь!
Комментарий автора: история основана на реальных событиях
--- Авторские права на произведение принадлежат газете "Для ТЕБЯ". Публикация произведения допускается только по согласованию с редакцией газеты.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.